Гірка правда

Пансі Дікен — жінка середнього віку з передмістя Лондона, безуспішно бореться з гнівом і глибоким емоційним болем. Вона живе з чоловіком-ремонтником та дорослим сином, але її нестримна агресія — як до близьких, так і до незнайомців (касові службовці, сусіди) — руйнує будь-які взаємини. Пансі постійно “нападає першою”, аби вберегтися від болю, навіть якщо не може пояснити, чому так страждає.

У центрі сюжету — поїздка на могилу матері в День матері, яку наполягає сестра Чантелл. Цей момент спричиняє емоційний зрив і відкриває гнійні рани минулого — саме тут Пансі визнає: вона боїться, що її ненавидять, і все життя живе з відчуттям небажаності.

У таких деталях розкривається її людяність: за постійною агресією ховаються депресія, самотність і невирішений внутрішній конфлікт. Режисер Майк Лі створює гострий персонажевий портрет, який, попри драму, має чорно-комедійні моменти та глибоке співчуття.